Середня школа № 56
РЕФЕРАТ
Музей
Габдуллы Тукая
учениці 11 в класу
Елаковой Ю. Л.
Казань 2001
Зміст
Запровадження
Зал № 1.
Дитинство Р. Тукая.
Зал № 2.
Життя невпинно й діяльність Тукая в Уральске. Життя невпинно й творчість Тукая в Казані.
Зал № 3.
Тукай — співак дружби народів.
Зал № 4.
Тукай — просвітитель і педагог.
Зал № 5.
Тукай в наші дні.
Зал № 6.
Меморіал.
Укладання.
Список літератури.
Запровадження
Чимало в Казані місць, пов’язаних з іменем татарського народного поета — основоположника татарської реалістичної літератури — Габдуллы Тукая. Однією з них вулиця Тукаевская з що прилягає до ній територією. Цей куточок міста вважатимуться заповідним, його ім’я вона має з права. З цього вулицею пов’язана багатогранна діяльність Тукая як журналіста, і публіциста. Відомо, що у 1908-1913 рр. він тут видавав газету «Эль-Ислах» («Реформа») й часопису «Ялт-йолт» («Зірниця»).
І на цій вулиці жили друзі Тукая — його однодумці, із якими була пов’язана тісними творчими узами.
Тут-таки будинку Східного клубу він виступав із своїми лекціями, а поруч перебував знаменитий Сінний базар, описаний поетом в сатиричних творах Звідси по вузьким поперечним вуличками можна спуститися до озера Кабан, коханому місцеві прогулянок Тукая, оспіваному їм у чимало творів:
Трохи про Казань розмова послухаю,
пригадаю я місце рідне.
Озеро те, що Кабаном звуть, відразу
стане переді мною.
Озеро те й місто давно любовно
народом оспівані,
Усі там старинною славою повно,
зберігає вікові заповіти.
15 квітня 1913 р. в цій вулиці відбувся жалобний мітинг — казанцы проводжали поета за останній шлях.
І цілком закономірно, що 10 червня 1986 р. саме тут, у домі № 74, відкрили музей народного поета Габдуллы Тукая.
Музей лежить у двоповерховому особняку кінця ХІХ ст. (проект архітекторів Т.Б. Руша і Ф.И. Амлонга), в так званому «домі Шаміля», де з 1882 по 1906 р. жив разом зі своєю сім’єю Магома Шаффи Шаміль — середній син керівника народно-освободительного руху народів Дагестану імама Шаміля.
У створенні експозиції використаний найрізноманітніший матеріал: книжки, документи, музичні інструменти, витвори мистецтва, предмети епохи й етнографічні колекції. Особливе місце відводиться особистим речам та прижиттєвих видань книжок Тукая. Представлено багато фотографій, дореволюційних і сучасних, зображенням природи й міст, сіл і базарів, ярмарків, типажів і конкретні людей якими поет тісно стикався у своїй коротке життя. Фотографиям у музеї відведена особлива роль. Вони виступають як образи часу, до того ж час зберігаючи у себе документальність. Вони подано до многоплановом порядку.
Музей Габдуллы Тукая в г. Казани
... 11 июня 1986 г. именно здесь, в доме № 74, был открыт музей народного поэта Габдуллы Тукая. Музей расположен в двухэтажном особняке конца XIX в. (проект архитекторов Т.Б. Руша ... воспитание. Отсюда будущий поэт попал в дом кустаря из Ново-Татарской слободы Казани. Здесь же фото Захарьевской улицы города, расположенной рядом с Ново-Татарской слободой, ...
Перший план — символ, узагальнюючий образ залу або часі. Другим і третім планом йдуть конкретніші фотографії, мають прямий стосунок до Тукаю.
У експозиції, розташованої двома поверхах за сім залах площею 600 кв. м, розкривається життєва та творча біографія Тукая, велич Тукая та її роль духовному розвитку народу.
Входимо у вестибуль музею. Мраморные драбини ведуть другого поверх, звідки починається огляд музею. На майданчику встановлено скульптуру Тукая (худий. У. Рагожин і Р. Нигматуллина) — як сам поет першим вітає тих, хто до йому у музей. Праворуч зал — і для нами розкривається експозиція залу, присвяченого дитинства поета.
ЗАТ № 1
Дитинство Тукая.
Про час, коли буває серце
чистіше джерела!
Про час, коли, як листя,
життя свіжа, ніжна, яскрава!
Р. Тукай
Ознайомлення з експозицією починаємо з широковідомою дореволюційної фотографії села Кушлавуч, де 26 квітня 1886 р. народився сім’ї указної мулли Мухамметгарифа майбутній поет. Вона має незвичайно. Методом соляризації від фотографії залишені лише контури, цим хіба що підкреслено, що у пам’яті майбутнього поета збереглося невиразне спомин життя жінок у цьому селі.
У центральної вітрині лежать унікальні документи реєстрації народжуваності і смерть по селі Кушлавуч за 1886 р., написані арабської в’яззю. В одному — рукою батька поета запис народження його сім’ї сина. Поруч — інший документ із записом про «смерть самого Мухамметгарифа. Це було через 4 місяці після народження, 29 серпня 1886 р. Не випадково обидва закони лежать поруч: хіба що доля одного визначила долю іншого довгі роки вперед. У експозиції — фото вдома, де поет, і могила тата звільнили з пам’ятником, який поставили вдячні нащадки вже у наші дні.
Про важкому, безрадісному дитинстві поета свідчать справжні екземпляри газет «Казанський телеграф» за 1 січня 1886 р. і «Волзький вісник» від 6 листопада 1891 р. з численними оголошеннями про великий голод, пожертвуваннях голодуючим в Казанської губернії і архівних документів про заворушеннях селян, що характеризують обстановку цього періоду.
У залі багато фотографій із зображенням природи, сіл Заказанья. Привертає увагу фотопанно села Сасна з пересічними шляхами першому плані. Це — символ майбутніх доріг поета і почав його сирітських поневірянь. Короткі, заплутані дороги потім виходять велику дорогу безсмертя Тукая. Але скільки потрібно було випробувати, пережити доти. Перша дорога хлопчика село Сасна до матері, вийшла заміж вдруге, залишила у душі майбутнього поета радісне почуття. «Я їхав у Сасну і почувався у широкому, щасливому світі, і, здається, весь шлях перед очима спалахували якісь промені»,- писав неї Тукай. Але це радість була коротким. І поруч сумна дорога цвинтарі, до берізці, зростання на могилі матері.
Скупыми, але сильними штрихами розповідають про життя майбутнього поета у діда Зиннатуллы у селі Училе, де його повернули по смерті матері. З огляду на справжніх фотографій села і майже діда 1914 р. відтворено умовний куточок вдома Зиннатуллы, до якої увійшли матеріали, зібрані під час експедиції у цих місцях. Центральне місце у інтер’єрі займає низенький столик з гасової лампою. За таким столом проводив вільний від служби в мечеті час Зиннатулла за читанням книжок, написанням віршів. Стоїть у інтер’єрі і скриня, сколоченный з грубообработанных дощок, аналогічний тому, що не Зиннатулла зберігав книжки — найбільше своє багатство. Збереглися книжки, із його особистою бібліотеки. Це — «Історія пророків» за п’ять томах, видана Єгипті у кінці ХІХ ст. Багато сторінки (поля,форзацы) испещрены написами — коментарями, отриманими з джерел. Зиннатулла писав, і вірші. У експозиції представлено його вірш до страти дочки — матері поета. Воно сягнуло нашій пам’яті сучасників.
«ГАБДУЛЛА ТУКАЙ ОБРАЗЫ СӘНГАТЬТӘ»
... зур борынлы, калын иренле Шүрәле ... Г.Тукайның Кырлайдагы музее өчен Бакый Урманче декоратив вазалар иҗат итте. Челтәрл ... әрләр менә алар : Ә.Бакировның “Тукай” операсы, М.Мозаффаровның “Тукай истәлеге“ симфоник поэмасы, Р.Кәлимуллинның “Тукай истәлеге“ кыллы квартеты, Н.Җиһановның ... барышында тикшеренүле, проблемалы, репродуктив методлар кулланылды. I бүлек. Тукай әсәрләре - рәссамнар өчен илһам чишм ...
У інтер’єр експозиції включений посох вітчима із села Сасна, розписаний арабської в’яззю, з висловами з Корану. Він ніби символ безпритульного дитинства поета, як можна проілюструвати словами Тукая: «Я був утішителя, коли плакав… лише знали, що штовхали і били».
У експозиції перебуває фото Сінного базару в Казані кінця ХІХ ст., куди Зиннатулла відправив онука з приїжджим ямщиком, щоб віддати комусь виховання. Звідси майбутній поет потрапило до будинку кустаря з Ново-Татарской слободи Казані. Але тут фото Захарьевской вулиці міста, розташованої поруч із Ново-Татарской слободою, де мешкала заможна частина татарського населення. Маленький Габдулла із приймальнею матір’ю часто відвідував подібні вдома, коли він розносила замовлення татарських купців: тюбетеи і калфаки, які сама ж вишивала вранці до пізньої ночі.
З огляду на величезної фотографії Сінного базару — ичиги, черевички, вишиті тюбетеи — справжні експонати. Вони лише предмети купівлі продажу, а й символи епохи, «малого» і «великого» базару, де всі купують і продається.
І знову дорога. Вона веде цього разу до села Кырлай до будинку селянина Сагди. Це був у середині червня 1892 р. Але й тут його чекають злидні, голод, що лютували знову на Казанської губернії в 1892 р., свідоцтва цього — сполучення газеті «Волзький вісник». Після ознайомлення із нею зовсім інакше розкривається сенс слів, сказаних дорогою Сагди: «Ось приедем…тебя зустріне мати… Ми багато хліба і низки катыка». Яскравою ілюстрацією цьому є картина худий. Х. Казакова «Маленький Апуш». На картині бачимо кут сільської хати і сидячого на саке хлопчика. У одній руці в нього окраєць хлібини, на другий — дерев’яна ложка. Перед ним мисочка з картоплею і катыком. У широко розкритих очах у хлопчика іскриться радість, здивування й до того ж час недовіру, що це наяву, а чи не уві сні.
Експонати у вітрині розповідають про його життя жінок у Кырлае. Ось він почав вчитися. Фото будинку школи, де хлопчик отримав ази грамоти. Книги, які використовували в дореволюційних татарських мектебе: «Іман шарты» — буквар арабської мови; «Хафтияк» — збірник, складений із окремих сур Корану; «Бэдэвам» — літературне твір 18 в. І ін. — переважно книжки релігійного характеру. Але навіть серед лежить одна — солідного обсягу й формату. Це — «Фавакыйгельжоласа» («Плоди співрозмовника»), упорядником якого є просвітитель Каюм Насыри, своєрідна антологія поезії, до якої увійшли твори древнетатарских поетів, кращі зразки поезії Сходу. Музей має першим виданням книжки, що вийшла 1884 р. у друкарні Казанського університету.
Особенности организации приключенческого туризма в Южно-Уральском регионе
... в возрасте от 46 лет и старше. Рис. 3. Структура респондентов по возрасту Разрабатывая тур и текст приключенческих туров необходимо также ориентироваться и ... его чистота и ухоженность, экологическая безопасность; здоровое и вкусное питание, его хорошая организация; максимальная ... и экономической стабильностью региона в последние годы и т.д. Но при всех этих условиях роль туризма в экономике региона ...
До дев’ятирічного віку майбутній поет жив у селі Кырлай. У світлі останніх числах 1894 р. на нього чекала знову дорога. Цього разу далеко, у степовій місто Уральськ.
ЗАТ № 2
Зал у якому перебуваємо присвячений розкриття двох тим: «Життя невпинно й діяльність Тукая в Уральске» і «Життя невпинно й творчість Тукая в Казані». Хронологічно зал охоплює період із 1894 по 1911 р.
Праворуч менша половина залу відведена матеріалам, які розповідають про життя і творчість Т.Шевченка Тукая в Уральске. У експозиції увагу привертають фотографії розмірів: «Скачущие коні у казахському степу» і «Пушкінський сад м. Уральске»,выступающие як символи степового міста Київ і життєстверджуючої сили поезії Тукая; що волелюбні мотиви у його поезії зародилися колиски російської вольниці. Інтер’єр «Казахская юрта», відтворений на справжніх етнографічних матеріалах, передає національного колориту степового краю.
Численні матеріали розповідають про перебування поета в Уральске, корорый став йому університетом. Це фотографії: загальний вигляд міста початку XX в.; будинок родича Усманова, де поет зупинився після приїзду; будинок медресе «Мутыгия» і трехгодичные російські класи при медресе, жіночих класів у своїй ж навчальному закладі. За твердженням сучасників, у тому числі на фотографії — перше кохання поета.
Але тут представлені фотографії вчителів — перших його наставників: М.Тухфатуллина й О. Сиразетдинова, самого поета — шакирда медресе разом із А. Кариевым — майбутнім основоположником татарського професійного театру. за таким Тукай подружився саме у Уральске. Ця дружба збережеться на все життя поета.
У вітринах залу твори Пушкіна, Жуковського, Крилова, із якими Тукай познайомився в Уральске. Особливої цінності представляють книжки, із особистої бібліотеки Усманова. У це книжки з логіці, філософії, книжки поезії древнього Сходу.
Велике зацікавлення викликає і документи, пов’язані із навчанням шакирдов медресе. Це свідоцтва, які видавали учням по закінченні медресе, похвальні грамоти й т.д. Слід зазначити, що матеріали, які стосуються історії шкільної освіти татар, увійшли до музейний оборот вперше.
У експозиції представлені унікальні експонати, пов’язані із навчанням самого Тукая: рукописна газета «Ель магариф» («Просвітництво») за 1903 р. й часопису «Эльгасрель-джадит» («Новий вік») за 1904 р., яке шакирды медресе. За твердженням фахівців, деякі сторінки журналу написані самим Тукаем. У одному з примірників журналу від 15 листопада 1904 р. є повідомлення про що відбулося медресе літературному вечорі, де учень Тукаев виступив із своїми віршами. Представлена сторінка журналу з цим учнівським віршем поета.
У бурхливі дні революції» у Уральске складачем російської газети «Уралец» поет почав діяльність. На фото «Будинок друкарні газети «Уралец» і «Тукай — складач газети» та інших.
Технология разработки туристического маршрута на примере тура ...
... выделить особенности основных достопримечательностей Казани; разработать возможности туристического маршрута «Самара - Казань». 1. Основные культурно-исторические ... Российский Исламский университет, высшее мусульманское медресе “Мухаммадия”, высшее мусульманское медресе имени 1000-летия принятия ислама, ... выдающихся людей (Е. Боратынского, М. Горького, Г. Тукая, М. Джалиля, В.И. Ленина и др.) А ...
Тукай — поет, народжений революцією 1905 р. Творчість його почалося з перекладів. У експозиції книга — «Зібрання творів А. Кольцова» 1903 р. видання з віршем «Що ти від спиш, мужичок?», вільний переказ якого зроблено Тукаем. Поруч — газета «Фикер» («Думка») № 1 за 1906 р. з віршем Тукая «Сон мужика». У цьому вся комплексі — унікальний експонат — договір на видання на паях газети «Нове життя», підписані Тукаем, До. Мутыги і М. Мусиным.
За короткий час ім’я Тукая як талановитого поета став відомий далеко поза Уральска. Його запрошують видавці Уфи, Оренбурга і Казані.
Край рідний, якби образився, край улюблений, про пробач,
Місце, де жив надією людям користь принести!
Про прощавай, рідний місто, місто дитинства мого!
Милий будинок у імлі розтанув — як був його, —
так Тукай прощається з Уральском, містом, де він прожив 12 років (трохи менше половини життя) , де зараз його формувався як та громадський діяч і відбувалося становлення його як особистості.
У світлі останніх числах вересня 1907 р. Тукай збирається у шлях у рідного міста Казань — «місто науки, освіти і мистецтва». Попереду на нього
