Харківський художній музей
Харківський художній музей — один з найстаріших у нашій країні. Початок музейної колекції було покладено в 1805 році відомим вченим і громадським діячем, засновником Харківського університету В.Н. Каразіним, який придбав 2477 графічних творів для університетського кабінету витончених мистецтв.
Надалі кабінет витончених мистецтв поповнювався творами живопису, естампами, скульптурними копіями античних зразків і з 1835 року після введення нового університетського статуту став іменуватися Музеєм образотворчих мистецтв і старожитностей Харківського університету.
Зростання Харкова в другій половині ХIХ століття як економічного і культурного центру, становлення місцевої художньої школи з’явилися передумовами для створення поряд з університетським музеєм першого на Україні міського Художньо-промислового музею, який відкрився 14 грудня 1886 року. Основу його експозиції склали частину творів, переданих з університетської колекції, приватні пожертвування, а також значний дар Академії мистецтв, яка передала 22 скульптури та 36 живописних полотен. Пізніше в музей надійшло 1348 робіт художника С.І. Васильківського, багато зробив для розвитку художньої культури на Харківщині.
Після Великої Жовтневої революції на базі міського і університетського музеїв, а також націоналізованих приватних зібрань у 1919 році виникли Музей українського мистецтва і Центральний художньо-історичний музей імені Г.С. Сковороди. Згодом мистецькі колекції цих двох музеїв були зосереджені в Українській картинній галереї, фонди якої налічували понад 75 тисяч експонатів.
На початку Великої Вітчизняної війни з усієї багатющої колекції вдалося евакуювати лише її основу — понад чотири тисячі експонатів. Фашисти спалили будівлю галереї, тисячі творів були розграбовані і вивезені окупантами. Серед них полотна І.Є. Рєпіна, Г.Г. Мясоєдова, В.А. Сєрова, більше тисячі пейзажних етюдів С.І. Васильківського, твори скульптури, народного та декоративно-прикладного мистецтва, старовинні меблі та багато інших робіт російських, українських і зарубіжних майстрів.
Сьогодні в зборах Харківського художнього музею близько 20 тисяч творів.
З 1944 року експозиція розміщується у двоповерховому особняку, побудованому за проектом академіка архітектури О.М. Бекетова. У цьому будинку з 1922 по 1928 рік працював Рада Народних Комісарів України. (Звідси і нинішня назва вулиці — Раднаркомівська).
Львів – місто-музей і місто музеїв ( )
... філіалами. Музей володіє найбільшою в Україні збіркою творів польського та австрійського малярства, дерев’яної скульптури, великою колекцією українського портрета XVI-XVIII ст. Основний корпус галереї мистецтв ... серед них стародавні художні меблі – понад 2000 предметів). Особливу цінність Олеської колекції становить найбільша в Європі (близько 2500 експонатів) збірка дерев’яної скульптури епохи ...
У 26 залах музею представлені відділи вітчизняного дореволюційного і радянського, зарубіжного та декоративно-прикладного мистецтва.
Путівник складений в Відповідно до історико-хронологічним принципом побудови експозиції. Перший розділ присвячений російському та українському дореволюційному мистецтву (зали 1-12, займають другий поверх будівлі музею).
Другий розділ знайомить з творами радянських художників (зали 15-22 на першому поверсі).
Завершується путівник, як і експозиції музею, розділом, в якому представлені твори зарубіжних майстрів (зали 23-26 на першому поверсі).
У відділі декоративно-прикладного мистецтва експонується постійно діюча виставка дрібної фарфорової пластики з колекції О.М. Шпектор (зали 13-14 на другому поверсі).
Музей — не тільки сховище художніх цінностей. Популяризація мистецької спадщини минулого і творчості сучасних майстрів — одне з головних завдань наукових співробітників.
Великий розмах придбала виставкова діяльність музею. Щорічно організовуються виставки, які знайомлять з унікальними колекціями, що зберігаються у фондах музею.
Виставки із Москви, Петербурга, Києва та інших міст, закордонні виставки, які музей систематично показує в своїх залах, знайомлять харків’ян з творчістю видатних художників і відомих зарубіжних майстрів.
Експозиція відділу «Русское і українське дореволюційне мистецтво «(зали 1-5) відкривається творами російської і української іконопису XVI-XVII століть. В іконах знайшов своє вираження колективний творчий досвід народу, в них укладені художні цінності неминущого загальнолюдського значення.
Мистецтво Давньої Русі, як і мистецтво інших країн в епоху релігійного світогляду, а самі твори мистецтва були за своїм призначенням предметами церковного культу. Майстри-іконописці створювали твори в рамках релігійних сюжетів, характер зображення визначався встановленими церквою законами. Давньоруські живописці вносили в ці століттями усталені традиційні схеми свої уявлення про ідеали добра і краси.
В найбільш значних творах іконопису проявилася висока творча обдарованість давньоруських майстрів.
В основних політичних і культурних центрах Древньої Русі — Києві, Новгороді, Москві, Чернігові, Володимирі — виникли місцеві художні школи, які мали свої стилістичні особливості.
Представлені в експозиції «Царські врата» (XVI століття) відносяться до так званих «среднерусским листами» (цей термін поєднує ряд близьких за своїми особливостями іконописних шкіл середньо смуги).
У творі в усій красі проявилися властиві давньоруському мистецтва декоративна краса, майстерність композиції та колориту. Площині стулок «Брами» розбиті на окремі осередки — клейма. Ув’язнені в них фігури євангелістів з подовженими пропорціями змальовані красивими плавними лініями. Вони виділяються чітким силуетом на тлі архітектурних будов і пейзажу. Чистота і звучність барв, поєднання червоних, коричнево-чорних тонів із золотим фоном створюють надзвичайно святковий колірної акорд.
В музеї експонується рідкісна ікона, на якій є дата та підпис художника, — «Благовіщення» Федуско з Самбора (1579 рік).
Реферат музей прадо
... виставлених творів образотворчого та прикладного мистецтва зайняли заслужене місце в постійній експозиції музею Прадо, так само збільшилася площа залів для тимчасових виставок. Незважаючи на те, що в іспанському ... до музею Прадо лише на початку XIX століття, і з тих пір Прадо вважається одним з головних символів Мадрида та Іспанії в цілому. На особливо почесне місце колекцію музею Прадо ставить ...
Це одна з західно-українських ікон, в яких виразно проявляється прагнення відійти від іконописних традицій. Характерна для іконопису площинність порушена: художник намагається передати простір за допомогою розташування будівель під кутом до площини ікони; у формах архітектури відчувається вплив мистецтва Відродження. Для виявлення обсягу фігур використані складки одягу, зображені контурними лініями (такі лінії вперше з’явилися в іконах XVI століття, очевидно, внаслідок впливу книжкової гравюри).
Пози і жести персонажів частково втратили традиційну урочистість. З наївною безпосередністю іконописець прагне надати емоційну виразність образів: поривчастість рухів архангела Гавриїла, який приніс радісну звістку про великого призначення Марії як матері сина бога, здивування Марії, яка встала зі лави, приклавши одну руку до щоки, іншу до серця. Їхні постаті з непропорційно великими головами позбавлені ідеалізації. Ікона відрізняється гармонійним колоритом, коричневі тони одягу архангела, світло-сірий і рожевий кольори будівель, золотиста одяг Марії створюють ніжну колірну гаму.
У XVII столітті на Україні одержали широке поширення народні картини із зображенням улюбленого героя українського фольклору — козака Мамая. Уявлення про них дає наявна в музеї картина, яка є повторенням, виконаним на початку XIX століття з більш раннього оригіналу.
В експозиції представлені українські портрети XVIII століття. В портретного живопису цього часу відчувається посилення світських реалістичних почав. Виразно проявляються ці тенденції в «Портреті осадчого Харько», виконаному невідомим українським майстром XVIII століття. Художник прагне за допомогою світлотіні надати об’ємність постаті. Поряд з цим зберігаються деякі іконописні традиції — статичність зображення, фронтальність композиції портрета. У ньому відчутно також вплив української народної картини: округле обличчя Харько з правильними дугами брів і прямим носом дуже близько до зображення козака Мамая.
Вітчизняне мистецтво xviii століття, зазначене яскравим своєрідність, тісно пов’язане з найбільшими перетвореннями у суспільно-політичному та культурно-мистецькому житті Росії. Реформи Петра I на межі XVII-XVIII століть були спрямовані на зміцнення економічної та політичної моці держави, його подальший розвиток. …
