Запровадження
Сервіс — це вид людської діяльності, направлений замінити задоволення потреб споживача у вигляді надання індивідуальних послуг.
фахівця з сервісу
Життя сучасної людини, однак, пов’язані з послугами. Адже до торгівлі послугами належить і надання за комунальні послуги, і зв’язок, і банківський бізнес, і оптова і роздрібна торгівля, транспортні перевезення, туризм, страхування, юридичні, медичні, освітні послуги тощо. Від якості послуг залежить дохід держави, і прибуток фірм, комфорт, безпеку, і добробут споживачів.
Туризм є одним із провідних підприємств і найдинамічніших галузей економіки та за швидкі темпи її визнано економічним феноменом століття.
У його відпочинку, в відпускне час, влітку, і взимку мільйони людей кидаються за місто, на лоно природи, вирушають на багатоденні туристські походи. У крові ми ця пристрасть до дороги, бажання побачити нове, незвідане. Туризм — найдоступніша і раціональна форма активного відпочинку, фізичної культури та спорту. Зміна звичайній, повсякденної обстановки дає людині можливість струснутися, отримати заряд бадьорості і здоров’я.
У багатьох країнах туризм відіграє серйозну роль формуванні валового внутрішнього продукту, активізація зовнішньоторговельного балансу, створення додаткових робочих місць і забезпечення зайнятість населення.
Актуальність цієї теми пов’язана з тим, що туризм дуже впливає таких ключові галузі, як транспорт і зв’язок, будівництво, сільському господарстві, виробництво товарів народного споживання та інші, тобто. є своєрідним стабілізатором соціально-економічного розвитку.
Мета роботи – розглянути особливості розвитку соціально-культурного сервісу і внутрішнього туризму у Росії.
Відповідно до поставленої метою вирішити такі:
1. Розглянути поняття, види й історію виникнення туризму
2. Проаналізувати сучасний туристський ринок у Росії: становлення, регулювання, особливості, юридичні аспекти розвитку.
3.Охарактеризоватьссовременное стан ринку в’їзного туризму.
1. Поняття і подальша історія виникнення туризму
1.1 Поняття і розмах туризму
А, щоб визначити поняття туризму й повніше описати сферу своєї діяльності, необхідна за першу чергу виділити різні групи суб’єктів, які взаємодіють у туризмі.
1. Туристи. Це люди, котрі мають різні психічні і навіть фізичні потреби, природа визначає напряму, і види участі них в туристської діяльності.
Державне регулювання індустрії туризму: регіональний аспект
... розвитку туризму знайшли своє відображення в наукових дослідженнях: передумови виникнення, принципи функціонування підприємств рекреаційно-туристичного комплексу, класифікація їх форм і видів, організація діяльності ... й у визначенні Академії туризму Князівства Монако: "туризм - загальне поняття для всіх форм ... Отдых є некоторые потери приостановки работы. Постепенный переход от модели жизни ...
2. Організації, надають туристам товари та. Це підприємці, які у туризмі можливість отримувати прибуток у вигляді надання товарів та послуг з урахуванням попиту туристському ринку.
3. Місцеві органи виконавчої влади. Розглядають туризм як важливий чинник економіки, пов’язані з доходами, які місцеві громадян можна отримувати від рівня цього бізнесу у вигляді стягуваних податків, що у місцевий бюджет.
4. Приймаюча сторона. Місцеве населення, сприймає туризм насамперед як головний чинник зайнятість населення. З цією групи важливим є результат взаємодії з туристами, зокремаиностранними.[1]
Отже, туризм то, можливо визначений сукупність явищ і адміністративних взаємовідносин, які виникають за взаємодії туристів, постачальників, місцевих органів влади й місцевого населення процесі туристської діяльності.
Подорожі, туризм – це комплекс родинних сфер бізнесу. Найбільш близька до туризму професією є поширення турів, тобто. робота туристських агентств. Безпосередньо притягнуто до туризму авіакомпанії, компанії по прокату машин, залізниці, автобуси, готелі та ресторани. Досопряженним видам бізнесу також можна віднести фінансові структури, які фінансують розвиток цієї сфери обслуговування та інших.
Подорожі і туризм – два нерозривно пов’язаних поняття, які характеризують певний спосіб життєдіяльності людини. Це відпочинок, активне розвага, спорт, пізнання навколишнього світу, торгівля, лікування та багато інших видів діяльності. У цьому завжди присутній переміщення людини у іншу місцевість чи країну, континент, які від його звичайного місцезнаходження чи проживання.
Отже, подорож – це переміщення людей в часі та просторі, а людина, що здійснює подорож, незалежно від цілей, напрямів, засобів пересування і тимчасових проміжків, іменується мандрівником.
На відміну від подорожі туризм – категорія, яка має сильний вплив економіки та що має двоїстістю внутрішньої природи явища,т.к. туризм – те й особливий, масовий рід подорожей, і діяльність із організації та досягнення цих подорожей.
Туризм – тимчасове переміщення людей місця свого постійного проживання, у іншу країну, чи місцевість не більше своєї країни у вільний час у цілях отримання задоволення відпочинку, оздоровчих, гостьових, пізнавальних чи професійно-ділових цілях, але не матимуть заняття оплачуваної діяльністю впосещаемом місці.
Відповідно до Федеральним законом «Про основи туристської діяльність у Російської Федерації» туризм – це тимчасові виїзди (подорожі) громадян РФ, іноземних громадян, і осіб без громадянства з постійного місце проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових, спортивних, релігійних та інших цілях без заняття оплачуваної діяльністю країни (місці) тимчасовогопребивания.[2]
Туризм як товар реалізується у формі послуг. Послуга туризму, як і послуга, взагалі, є дію певної споживчої вартості, що виражається в корисному ефект, який задовольняє той чи інший людську потреба. У цьому послуга то, можливо надані або річчю, тобто. з допомогою товару, або у процесі функціонування самого живого праці. Зазначені два способу виробництва послуг зумовлюють і двоє виду самих послуг: матеріальні (виробничі), нематеріальні (невиробничі), які пов’язані з матеріальними продуктами, виробництво яких невід’ємно від своїх споживання.
Туризм, як багатогранне суспільне явище: сутність, державне регулювання, ...
... елементами в рамках як народного господарства окремої країни, так і зв'язків національної економіки зі світовим господарством у цілому. Вважається, що туризм як економічне явище охоплює попит (турист), ... які залишаються на постійне проживання у країні перебування; осіб, які здійснюють подорожі з метою державної служби (державні діячі, члени делегацій, дипломатії, торговельні місії, військовослужбовці ...
1.2 Види туризму
Як ознаки, що дозволяє класифікувати мандри видам туризму, можна використовувати мотиваційні чинники. Під час такої класифікації слід виходити із основного мотиву,побудившего людини вирушити у поїздку. Хоча мотиви який завжди визначаються однозначно, таки можна знайти виділити шість видів туризму у системі керування ним.
Туризм з єдиною метою відпочинку. Цей вид залежить від короткочасному чи більше тривалому відпочинку з єдиною метою фізичного чи психологічного відновлення організму. З іншого боку, до цій групі і курортний відпочинок, за якого лікування або відновлення сил використовуються природні властивості грунту, клімату і військовий морський води.
Туризм для вивчення культури. Туризм, орієнтований пізнання чужій культури, підрозділяється на пізнавальний і паломницький. Пізнавальний туризм охоплює собою відвідання історичних, культурних чи географічних визначних пам’яток. Туристи, що подорожують з пізнавальної метою, найчастіше цікавляться соціальними і економічними відносинами відвідуваних ними країн. Метою паломницького туризму є відвідання місць, мають особливе релігійне значення.
Громадський туризм. Як громадського туризму виступають поїздки із єдиною метою відвідин родичів, знайомих, друзів (міжнародної термінології відомий якvisitingfriends andrelatives —VFR), і навіть клубний туризм.Клубний туризм особливий тим, що що подорожують свідомо інтегруються до груп. Об’єднання на групи відбувається за наявності цікавій для людей розважальної чи спортивної програми.
Спортивний туризм. До спортивному туризму ставляться поїздки з єдиною метою активної участі у спортивних заходах, і навіть поїздки, які мають пасивний характер участі у спортивних змаганнях.
Економічний туризм — поїздки, які скоювалися з професійного і комерційного інтересу: відвідання бірж, виставок, ярмарків тощо.
>Конгрессовий (політичний) туризм підрозділяється на дипломатичний туризм, що у конгресах, і навіть туризм, пов’язані з політичними подіями та заходами.
Всесвітня туристська організація пропонує класифікувати туризм за такими типам: внутрішній туризм — подорожі жителів будь-якого регіону з цьому регіону; в’їзний туризм — мандри якоїсь країни осіб, які є її жителями; виїзний туризм — подорожі жителів якоїсь країни до іншої країни. Ці основні типи туризму можуть по-різному поєднуватися, створюючи категорії туризму. Ці категорії туризму можуть ставитися як до якоїсь країни, до регіону; термін «регіон» — до якогось району не більше якоїсь країни, або до групи країн. Визначення « туризм у країни» охоплює собою внутрішній і в’їзний туризм; «національний туризм» — внутрішній і виїзний туризм; «міжнародний туризм» — в’їзний івиездной.[3]
1.3 Історія виникнення туризму
>Туристское спрямування Росії виникло наприкінці минулого століття. На початку ХХ століття окремі, розрізнені нашого суспільства та клуби об’єднують у Російське суспільство туристів (>РОТ) і Російське гірниче суспільство (>РГО), членами яких поступово стають багато тисяч любителів подорожей.
Філософські основи сучасного туризму
... феномена туризму реалізується і завдяки його герменевтичним потенціям. Розуміння і сприйняття цінностей культури, яке здійснюється в туристських подорожах, ... яка надає робочі місця мільйонам людей. Туризм - це система подорожей та екскурсій, і водночас, форма рекреалогії, заснована на ... соціальні гарантії та ін. Оскільки термін "гостинність" офіційно було введено у наукову сферу, як відомо, 1982 року ...
У роки радянської влади, роки громадянської війни і розрухи було до туризму. Але вже й тоді при Наркомпросі створюються Бюро шкільних екскурсій, і Об’єднанелекционно-екскурсионное бюро. У 1929 р.РОТ перетворюється на Суспільство пролетарського туризму (>ОПТ) РРФСР, а 1930 р. його основі створюється Всесоюзне добровільне суспільство пролетарського туризму й екскурсій (>ОПТЭ).
Очолив його нарком юстиції, соратник В.І. Леніна, чудовий турист і альпініст Н.В. Криленка. Завдяки великий організаційної і агітаційної роботі, виконану цим суспільством, вже безпосередньо до 1932 р. його членами стали сотні тисяч жителів, працювали 92 туристські бази всесоюзного значення. Створена ці роки Центральна дитячаекскурсионно-туристская станція (>ЦДЭТС) стала активно розвивати туризм середшкольников.[4]
Надаючи велике значення розвитку туризму й екскурсій, ні з метою зміцнення матеріальної бази й структурної організованості ЦВК СРСР 1936 р. прийняв рішення передачу туризму профспілкам. У ВЦРПС створилитуристско-екскурсионное управління (>ТЭУ), що було займатися організацією масового туризму, місцевих податків та далеких подорожей і екскурсій. Спортивний (самодіяльний) туризм ввійшов у систему добровільних спортивних товариств. У Всесоюзному комітеті фізичної культури та спорту при РНК СРСР було створена Всесоюзна секція туризму. Почали створюватися секції туризму у ДСТ і колективах фізкультури великих підприємств і навчальних закладів. Було розроблено статус значка «Турист СРСР» (номерний, з .посвідченням), запровадженіинструкторские звання у туризмі.
Усе це сприяло масовому розвитку туризму.
У передвоєнний рік у самодіяльних походах «вихідного» дні й далеких брало участь майже 3 млн. людина, на туристських базах було обслуговано більш 200 тис. туристів.
Війна перервала діяльність туристських організацій. Знадобилося 10 років на досягнення рівня. У 1949 р. було зроблено класифікація спортивного туризму, запроваджені спортивні розряди і звання «Майстер спорту СРСР» потуризму.[5]
1962 рік
У 1962 р. спортивний туризм був майже повністю переданий радам профспілок. Центральним органом управління та розвитку туризму став освічений при ВЦРПС Центральний раду з туризму (згодом — у туризмі й екскурсій).
Такі поради невдовзі було створено в всіх республіках, краях, областях й низка міст. Поруч ізтуристско-екскурсионним обслуговуванням населення? а їм були доручені організація та розвиток самодіяльного туризму у країні. При радах почали працювати секції за видами туризму й комісії з розділах роботи.
1972 рік
1972-го р. у системі Центральної ради у туризмі й екскурсій (>ЦСТЭ) було створено туристська контрольно-рятувальна служба. Її підрозділи — служби (>КСС) і загони (>КСО) — є в всіх туристських районах зі складною рельєфом. Служба покликана проводити профілактичну роботу з запобігання нещасних випадків, здійснювати контролю над проходженням маршрутів як плановими, і самодіяльними туристськими групами, і навіть надавати їм, у разі потреби, кваліфіковану допомогу, організовувати пошуково-рятувальні роботи.
Сучасний стан та перспективи розвитку спортивного туризму в Україні
... свою соціальну і економічну значущість, спортивний туризм в Україні розвинутий недостатньо. Труднощі, з яким зіткнувся в своєму розвитку спортивний туризм, в першу чергу, повязані з економічними проблемами розвитку суспільства, а також з майже ...
1976 рік
У 1976 р. Секретаріат ВЦРПС прийняла постанову про. створення єдиного громадського туристського органу — Федерації туризмуЦСТЭ про освіті відповідних органів на місцях. З кінця 1985 р, федерація тепер називається Всесоюзній, а федерації на місцях — республіканськими, крайовими та обласними. Ради федерацій л їх президії вибираються самими туристами.
Їхню діяльність будується за принципами широкої демократії та гласності. Основними завданнями і напрямами роботи федерацій є: об’єднання зусиль всіх громадських комісій і секцій подальшого розвитку й постійного вдосконалювання масового самодіяльного туристського руху, його планування, активізація розвитку вДФСО, створення нові й зміцнення наявних туристських секцій колективів фізкультури, забезпечення пропорційного розвитку видів туризму, пропаганда туризму, координація роботи порад із туризму й екскурсій іДФСО.[6]
У систему управління спортивним туризмом у СРСР входять й порадиДФСО, у яких повинні утворюватися секції туризму. Свою діяльність вони покликані здійснювати у тісному контакту з федераціями туризму й порадами у туризмі й екскурсій. Органи управління спортивним туризмом є у системі народної освіти (>ЦДЭТС та керівництву станції юних туристів) й у системі Міністерства оборони СРСР (Управління і відділи у туризмі й екскурсій у військових округах).
Безпосередньою організацією та проведення туристських походів займаються туристські клуби порад із туризму й екскурсій, колективи фізкультури підприємств, організації, установ, колгоспів, радгоспів, і навчальних закладів, станції юних туристів, загальноосвітні школи, Палаци й Будинку піонерів, туристські бази. У системі порад із туризму й екскурсій переважають у всіх республіках, краях і областях створено 950 міських я районних туристських клубів, які мають приміщення, прокат спорядження, бібліотеки, штатних працівників і об’єднують кваліфікований туристський громадський актив.Туристские секції та клуби туристів вже створені і працюють у 90 тис. колективах фізкультури. Займаються у яких 8 млн.человек.[7]
Цими організаціями розроблено понад 20 тис. туристських маршрутів по рідному краю. За цією маршрутам щорічно роблять походи, переважно ламанути, понад двадцять млн. туристів. Останніми роками в різних семінарах й у школах без відриву з виробництва підготовлено понад 700 кримінальних тис. інструкторів туризму, керівників походів, суддів туристських змагань, і інших категорій громадського туристського активу.
Але коли казати про спортивному туризмі, то показники набагато нижчі. За даними державної статистичної звітності і даними, що надходять відмаршрутно-квалификационних комісій, в зареєстрованих
